 У круговерті Другої Світової війни, одним з багатьох народів, які найжорстокіше постраждали в її коловороті, були євреї. Якщо інші народи фашисти знищували як потенційних противників у ході війни чи конкурентів у життєвому просторі на загарбаних територіях, то євреїв тільки за те, що вони були представниками цієї народності. Робили це цинічно й безпощадно, не милуючи ні дітей, ні жінок, ні стариків. Це явище іменується геноцидом, а конкретно до єврейської нації – Голокостом. Всі ми не раз бачили з документальної хроніки (до речі, відзнятої самими гітлерівцями) жахи розстрілу євреїв у Бабиному Яру в Києві. Моторошне видовище, не вкладається в голові, що це могли творити люди високоцивілізованої європейської нації. І таких ярів на території всієї Європи, яка була під чоботом завойовника, тисячі. Майже половина єврейського народу загинула в полум’ї Другої Світової війни. Важко сказати, скільки євреїв знищили фашисти на території Рокитнівського району, та й навряд чи існує така статистика, але з впевненістю можна сказати, що рахунок людських життів тут іде не на десятки. Звірствували нелюди у Рокитному, Березовому, в інших селах району, де проживало єврейське населення. Допомагаючи йому вижити в роки лихоліття, чимало українців, смертельно ризикуючи своїм і життям своїх родин, надавали притулок переслідуваним, переховували, годували їх. За переховування євреїв вирок у фашистів ніяких варіантів не мав, він був один – розстріл. І все ж, багато українців свідомо йшли на смертельний ризик, бо чуже боліло, як своє. Тому так високо цінується громадянський подвиг тих, хто рятував євреїв. Таких людей згодом було названо праведниками світу і досі їм віддається належна шана.
Були такі люди і в нашому районі. Сім’я Івана Миколайовича та Марії Іванівни Рябущиців з Березового у 1942 році, у розпалі переслідувань фашистами євреїв на теренах нашого району, переховувала єврейську родину з п’яти чоловік, незважаючи на те, що мали власних п’ятьох дітей. Навіть, якщо не брати до уваги смертельний ризик, у голодні воєнні роки прогодувати п’ять зайвих ротів, без перебільшення, можна вважати справжнім подвигом, вчинивши який, ця сім’я врятувала переслідуваних від смерті, які, цілком вірогідно, потрапили б в число розстріляних євреїв на північній околиці села Березове. Очевидці пригадують, що на цьому місці ще кілька днів після нацистського злочину ворушилася земля і було чути з-під неї людські стогони. І досі врятовані євреї вдячні цій родині поліщуків за прихисток у ці страшні часи і троє з них – Люба, Хона та Іцько хоча не часто, але приїжджають у Березове до людей, яким зобов’язані життям, до маленької хатини, в якій вони рятувалися від смерті, діляться спогадами, ще раз у пам’яті переживають ці жахливі часи. У сім’ї Рябущиців діти єврейської сім’ї були як свої і називали їх по нашому, по-українськи – Хона був Хомою, Іцько – Грицьком, а дівчинка мала слов’янське ім’я, тому й інтерпретувати його не було потреби. Нині ця хатка з причини своєї ветхості розібрана, лишилося лише пам’ятне фото.
Цю історію нам розповів мешканець села Березове Наум Федорович Марковець, дружина якого Ганна Іванівна виросла в багатодітній сім’ї рятівників Івана Пилиповича та Марії Іванівни Рябущиців і теж повною мірою причетна до врятування цієї єврейської родини. Її теж пам’ятають, відвідують, цінують та дякують врятовані під час своїх приїздів з Ізраїлю.
Сам Наум Федорович хоча був тоді ще неповнолітнім, осторонь від спротиву фашистам теж не стояв. У навколишніх лісах діяли радянські партизани, яким сприяло у боротьбі місцеве населення. Наум Федорович підводою підвозив до умовного місця їм сухарі, борошно та інші харчі, далі підводою правили партизани, які, розвантаживши, повертали її до цього ж місця і у село їхав уже хлопчина. Цього вимагала конспірація.
Отже, у селі Березовому ми маємо родину поліщуків, яка причетна і до благородності й милосердя у роки війни, і до боротьби з загарбниками. Честь їй за це і хвала.
Степан ТЕРЕЩУК.
На фото: врятовані євреї біля хати, яка дала їм захист і притулок разом зі своєю рятівницею Ганною Іванівною (третя зліва) та її чоловіком Наумом Федоровичем (другий зліва).
|
