«І надалі робитиму все, що в моїх силах, на благо процвітання Рокитнівщини...»

Один рік на посаді районного керівника – час для якихось масштабних перетворень чи грандіозних звершень невеликий. Проте він достатній для того, щоб оглянутись назад, оцінити і проаналізувати зроблене, зробити корективи для того, щоб об’єктивно оцінивши минуле, більш динамічно і продуктивно рухатись в майбутнє.
Саме цей термін на посаді голови Рокитнівської райдержадміністрації працює Микола Захарович КУШНІР, а тому ми, скориставшись такою нагодою, вирішили задати йому кілька запитань, що стосуються його першого року діяльності на даній посаді.

– Миколо Захаровичу, заступаючи рік тому на цю посаду, ви, як людина діла, сподівалися одразу розпочати успішні зміни у районі. Чи виправдалися ваші сподівання?
– Повною мірою! Я ніколи не приховував, що маю намір стати головою райдерж-адміністрації. Проте, думаю, ніхто не зможе мене звинуватити в тому, що прагну якоїсь особистої вигоди, адже зарплата тут символічна, а робота титанічна. Просто відчуваю в собі силу, енергію, знання, необхідний досвід для того, щоб змінити на краще життя моєї рідної Рокитнівщини, яку щиро люблю, і впевнений, що за підтримки своїх працьовитих земляків зможу зробити для неї багато. Може комусь ці слова здадуться пафосними, але кажу їх щиро.
– Що ж, тоді продовжимо  традиційним. Що з задуманого вам вдалося реалізувати протягом, так би мовити, «підзвітного» року?
– Почну, насамперед, з того, що довелось створювати дієздатну команду однодумців, яка б мене розуміла та підтримувала. Це вдалося, і я нині вдячний всьому колективу РДА, який, незважаючи на мізерну зарплату, виконує покладені на нього дуже непрості завдання. Є у мене також велика група впливових і авторитетних однодумців і патріотів рідного краю і за межами адміністрації. Вважаю, мені дуже пощастило з моїм першим заступником Олексієм Берташем – людиною юридично грамотною, ініціативною, відповідальною. А найпершим і стратегічним завданням, яке я почав вирішувати з новою командою – відновлювати довіру до місцевої влади. Без цього будь-яка співпраця з моїми земляками не може бути ефективною. Довіра, вважаю, у людей до адмінприміщення у Рокитному за адресою Незалежності, 13 має бути на третьому місці після церкви та рідного дому. Кожний мешканець Рокитнівщини, прийшовши сюди з будь-яким питанням, повинен бути впевненим, що тут його не відфутболять кудись, а уважно вислухають, дадуть пораду, запропонують підтримку. Я і моя команда цілеспрямовано і системно робили це протягом року. Вважаю, що той важкий віз з трясовини корупції, безнадії і недовіри ми спільними зусиллями  зуміли таки витягти на світ Божий.
З перших днів своєї роботи на цій посаді я поставив кілька наступних пріоритетів, першим з яких є максимальне  включення району в інвестиційні проекти програми ДФРР, насамперед для того, щоб завершити нарешті всі, так звані, «довгобуди». Їх не так і багато, але всі вони важливі для інфраструктури району і вимагають негайного завершення. Це, насамперед, введення в експлуатацію другої черги терапевтичного корпусу райлікарні, завершення будівництва Глиннівської ЗОШ та введення в дію нового навчального корпусу в Кисорицькій ЗОШ. До речі, перший згаданий об’єкт за своїм фізичним станом повністю готовий до експлуатації, залишається лише завезти меблі медичне та інше обладнання і ми матимемо найкращу  сільську лікарню в Україні.
Ще однією темою, яка вже протягом років добряче набила оскомину, є стан наших автодоріг. Він не гірший, ніж в області і в Україні в цілому, але миритися з таким станом ми не збираємось і вже цього літа рокитнівчани побачать очевидні зміни на краще в якості автошляхів нашого району. Цьогоріч державою передбачена реалізація відповідної програми щодо дорожнього будівництва, а значить – і якесь, хоча б часткове, фінансування.
Ми також підготували необхідний пакет документів для участі в інвестиційному проекті Світового банку «Поліпшення охорони здоров’я на службу людини», що дасть можливість залучити кошти для ремонту ряду закладів охорони здоров’я району.
Не забуваємо про «святая святих» нашого часу – енергозбереження та енергоефективність при використанні різних носіїв. Протягом року було переведено з газу на тверде паливо Рокитнівську сільську амбулаторію, ДНЗ «Казка», встановлено твердопаливний котел, який у наступному опалювальному сезоні працюватиме на щепі у Кам’янській ЗОШ. Не буду завантажувати читача подальшою арифметикою, лише ще раз нагадаю, що весь час, про який іде мова, в освітніх, медичних, культурних закладах району постійно проводився комплекс заходів з енергозбереження – встановлювалися металопластикові вікна та двері, перекривалися дахи, монтувалися ощадні системи опалення та утеплювалися приміщення. Це ми робитимемо і надалі.
– Добре, але як кажуть, не хлібом єдиним. Що ще болить вам як патріоту-рокитнівчанину?
– Звичайно, не хлібом єдиним. Мене, як педагога-фізкультурника, дуже турбує стан розвитку спорту нашого району. Рокитнівщина завжди була в спортивному авангарді області, мала прекрасні спортивні традиції, заявляла про себе з окремих видів спорту  на колишньому республіканському і навіть на «союзному» рівнях. Проте в деяких видах спорту ми здаємо позиції. Це недопустимо, я робив і робитиму все від мене залежне, аби спортивна слава нашого району не в’яла, а лише росла і розквітала. Та й, зрештою, високі спортивні результати не самоціль, головне – і це я наголошую при кожній нагоді, – здоровий спосіб життя, адже відомо, що у здоровому тілі – здоровий дух. Своє сприяння і участь в будь-яких формах у розвитку нашого спорту я гарантую.
– А тепер про речі менш приємні. Що вам протягом року зробити не вдалося?
–Дуже болюча проблема, яку мені не вдалося вирішити – незаконний видобуток бурштину на території району. І хоча вона актуальна для багатьох районів поліського регіону, від того мені не легше. Я дуже намагався, проте результат мене не задовольняє. Як не прикро, але  досі не бачу реального прагнення правоохоронних органів подолати цю стихію. Якось дивно виходить – я виявляю вогнище незаконного видобутку, сигналізую в поліцію і лише тоді її працівники виїжджають на місце події і вживають якихось заходів. На мою думку, має бути навпаки. Вони повинні виявляти і в зародку ліквідовувати такі факти та інформувати владу про зроблене. Справа ускладнюється ще й тим, що їдуть у район на незаконний промисел залітні «варяги» – нахабні, цинічні, безшабашні, для яких місцева влада – не указ. Нічого, знайдемо на них цей указ.
– І наостанок, які у вас плани на найближчу перспективу?
– Їх багато, але, в першу чергу, дуже хотілося б завершити ті «довгобуди», про які мова йшла вище, реалізувати в життя напрацьовані раніше проекти і рішення, які гальмуються з об’єктивних чи суб’єктивних причин. Вже найближчим часом включатимусь з усією наполегливістю у пошуки ринків збуту продукції наших каменярів. Бачу подальшу перспективу в розробці нових родовищ торфу, що дозволить створювати нові робочі місця і виготовляти дешеве конкурентоспроможне паливо. Вірю, що спільними зусиллями, при злагодженій роботі всіх гілок влади ми досягнемо бажаного. А мрію про часи, коли буде законодавчо врегульований процес видобутку бурштину, і місцеві бюджети спроможні будуть вирішувати найвибагливіші запити членів своїх громад.
– Дякую за розмову.

Інтерв’ю взяв Леонід ІЩУК.