У п’ятницю, 19 вересня, вже вкотре від початку сумнозвісних подій, на схід з Карпилівки вирушили з гуманітарною місією Олександр Бричка та Вадим Вус. Ліки, теплий одяг для солдатів, предмети першої необхідності… полетіли на зранену землю і дитячі малюнки зі щирими словами підтримки і захоплення: «Ми пишаємось Вашим подвигом!», «Повертайтеся живими», «Нехай Бог Вас охороняє», «Герої не вмирають!», – такі вислови адресували нашим захисникам учні Карпилівської ЗОШ, сподіваючись, що вони піднімуть бойовий дух воїнів і допоможуть пережити злигодні воєнного часу.
Передавши малюнки Вадиму Миколайовичу, учні 7-А класу, незважаючи на досить пізній час (після уроків у другу зміну), вирушили за село, щоб довести не словами, а ділом, що вони, хай і малі, проте українці.
Але все по порядку. На класних зборах Юлія Прокопчук запропонувала долучитися до загальноукраїнської акції і розфарбувати щось на території села в жовто-блакитні кольори. Свій вибір ми зупинили на мості при в’їзді в Карпилівку. Фарби нам подарував підприємець В’ячеслав Зінчик, який багато допомагає нашій армії, при цьому ми попросили банку, а отримали дві разом із щирими словами підтримки. Все-таки приємно мати справу зі справжніми патріотами, які розуміють, що не все вимірюється в грошовому еквіваленті.
Хоча міст знавав і кращі часи, семикласники з ентузіазмом взялися до роботи, хлопці завзято працювали щітками по металу, дівчатка фарбували. Старалися всі, тож визначити кращих важко. Вадим Бричка, Федір Козаченко, Віталіна Григорчук пофарбували найбільше. На моє зауваження одному з учнів, що він схожий на індіанця з племені апачі, який ступив на стежку війни, Олег Григорчук відповів: «А навіщо я переодягався в робочий одяг – щоб прийти чистим?» Одним словом, вдалося все – навіть загублена мобілка Аліни Брички знайшлася, а Юлія Прокопчук зустріла батька, що саме повертався із санаторію. Міст виблискував яскравими барвами. Ми ще раз переконалися на власні очі, що поєднання жовтого із блакитним – це прекрасно!
Сонце ховалось за обрієм. Але в нас залишалась фарба! Рішення прийшло миттєво. І засяяв «українськими» кольорами пам’ятник меліорації – величезний плуг (щоправда, пофарбували його частково – зросту не вистачило…).
Згодом був смачний чай із бергамотом, печиво, стрибки на батуті – в гості запросила Регіна Мисюкевич, яка живе неподалік. Ось так учні нашої школи вчаться працювати і дружити, бути небайдужими і щедрими, мати активну життєву позицію. І хоч вони тільки семикласники, це не заважає їм бути справжніми патріотами. Дуже гарно про це сказав В.Сосюра:
Люби свій край. Всю душу солов’їну
І серця жар йому віддай в піснях.
Це так – як дихати – любити Батьківщину!
Ольга Козаченко,
класний керівник 7-А класу Карпилівської ЗОШ.