Медична реформа, яка стартувала в Україні минулого року, покликана головним чином підвищити рівень і якість медичного обслуговування населення. Перший її етап у нашому районі завершився. Зміни торкнулися усіх медичних закладів. Рокитнівську центральну районну лікарню реорганізовано в окремі юридичні структури: центральну районну лікарню і Центр первинної медико-санітарної допомоги. Як  працює кожен із підрозділів у нинішніх непростих умовах, ми поцікавилися у головних лікарів Олега КОСТЮКА та Руслана МИХАЙЛИШИНА.

Минув рік після реалізації реформи в медицині на теренах району. Яким він був для центральної районної лікарні? З якими проблемами довелося зіткнутися? І яких результатів досягти? На ці та інші запитання ми попросили відповісти головного лікаря центральної районної лікарні Олега Костюка.
– Олегу Івановичу, як галузі медицини, і зокрема центральній районній лікарні, працюється в теперішніх непростих умовах?
— Сьогодні медицина, як і вся держава,  переживає справді складні часи. В результаті розпочатої реформи: медична допомога району поділена на первинний рівень (фельдшерсько-акушерські пункти та амбулаторії загальної практики сімейної медицини) та вторинний (власне центральна районна лікарня). Всі фельдшерсько-акушерські пункти та амбулаторії об’єднані в центр первинної медико-санітарної допомоги, який є окремою юридичною структурою. Однак змін у принципах фінансування галузі не відбулося. Не секрет, що нинішня ситуація в медицині не влаштовує ні медиків, ні пацієнтів. Перші отримують мізерну заробітну плату, яка одна з найнижчих в бюджетній сфері, пацієнти – не забезпечуються в повній мірі безкоштовною допомогою. Причиною всьому є, на жаль, – брак коштів. Це проблема не нова – вона повторюється з року в рік вже тривалий час. При формуванні бюджету коштів катастрофічно не вистачає і щороку нас дофінансовують після перерозподілу коштів із районного бюджету. Якщо детальніше, то ми отримуємо лише приблизно п’яту частину від потреби. Упродовж останніх років відбувається фінансування, в основному, лише  захищених статтей (заробітна плата та енергоносії). Та проблема ця є характерною не тільки для нас, а для всієї галузі, тому й вирішення потребує на державному рівні.
Досить гострим для нас є також питання матеріально-технічної бази. Рокитнівщина — фактично єдиний район в області, де не було збудоване приміщення центральної районної лікарні за типовим проектом в минулому. Не зважаючи на те, що в останні роки  введена в експлуатацію перша черга нового терапевтичного корпусу, цього явно не вистачає. Доводиться працювати в старих пристосованих приміщеннях по кілька спеціалістів одночасно, що створює масу незручностей як для пацієнтів, так і для медперсоналу. Добудова та введення в експлуатацію другої черги терапевтичного корпусу вирішить левову частку проблем, пов’язаних з організацією лікувального процесу. Ми дуже на це сподіваємося, хоча розуміємо, що в країні тепер інші проблеми…
Загострилося на сьогодні і кадрове питання, зокрема забезпечення спеціалістами середньої ланки (медсестрами і фельдшерами). І проблема не у вакансіях, а якраз у їх відсутності. Центральна районна лікарня забезпечена зазначеними фахівцями на 100%. Щороку медичне училище готує нові кадри, які пропонують нам свої послуги, але, на жаль, ми не можемо просто фізично  їх працевлаштувати.
 Якби вдалося вирішити хоча б перераховані проблеми, я був би найщасливішим головним лікарем!
— У  Вас є бачення розв’язання накопичених питань, наприклад, фінансового?
— Медична реформа передбачає різні форми вирішення фінансових питань. Однак я глибоко переконаний, що альтернативи страховій медицині – немає. Однією з її форм є Лікарняна каса, яка широко впроваджується на теренах Рівненщини. Великої популярності вона набула у сусідній Житомирській області, оскільки лікарняні каси, які називають страховою медициною в мініатюрі, там працюють вже тривалий час і зарекомендували себе з позитивної сторони. Схема роботи такої каси проста: людина щомісяця вносить гроші, а у випадку біди отримує допомогу. В яких розмірах? Існує положення про порядок використання коштів громадської організації «Лікарняна каса Рівненської області» на медичне забезпечення. Для прикладу, згідно з одним із пунктів цього положення,  члену лікарняної каси, який вносить 40 грн щомісяця, при страховому випадку відшкодовується медичне забезпечення в  сумі до 2500 грн. При внесенні більшої суми, відповідно більші і відшкодування. Ще одна важлива деталь: чим більше страхувальників, тим багатша каса і відповідно більше можливостей. На Рокитнівщині Лікарняна каса поки що в стадії розвитку. Ми активно залучаємо організовані колективи, всіх бажаючих мешканців району, розповідаємо про переваги страхової медицини і сподіваємося, що вона невдовзі і в нас набуде широкої популярності. Адже, як вже говорилося вище, – на жаль, державний бюджет не в змозі забезпечити фінансування медичної допомоги в повному обсязі.
— Олегу Івановичу, а зараз пропоную направити нашу розмову в інше русло. Давайте після проблем поговоримо про позитив. За підсумками 2013 року, а також за перше півріччя 2014-ого медицина Рокитнівщини має досить гарні результати. Розкажіть, за якими показниками  центральна районна лікарня спрацювала найкраще в області?
— Показників, за якими оцінюють нашу роботу, понад три десятки. Береться до уваги все: демографічна ситуація, співпраця з громадськістю та з владою, звернення громадян, фінансування державних програм, профілактичні огляди, стан здоров’я населення… За якимись із показників ми кращі, за якимись — ні. Результати вираховуються за загальним балом. У нас він вийшов, вважаю, непоганим. За підсумками  2013 року ми посіли перше місце в області, а за перше півріччя 2014-ого — друге. За час моєї роботи в центральній районній лікарні, а це понад 15 років, таких успіхів ми ще не досягали. Тож перемогу сприйняли з особливою радістю.
— Такий гарний результат — це, звісно, заслуга всього колективу. Але завжди є люди, які  працюють особливо сумлінно. Кого  із медичних працівників Вам хотілося б сьогодні відзначити?
— Коли задля гарного результату працюють всі, наголошую: всі медики району – важко відзначати окремих людей. Але в кожному колективі і справді є працівники, які заслуговують на особливі слова подяки. Тож, такі слова сьогодні хочеться сказати: завідувачці терапевтичного відділення Тетяні Небабі, старшій сестрі хірургічного відділення Тетяні Вознюк, лікарю-кардіологу Валентині Холодько, лікарю-стоматологу Вадиму Горблюку, сестрі-господині пологового відділення Валентині Лопузі.  Висловлюю свою глибоку повагу всім медпрацівникам району і бажаю довголіття, успіхів на ниві охорони здоров’я та вдячних пацієнтів.