Агресія проти України набуває щоразу загрозливішого вигляду. Так, у Росії є сучасна зброя, є в неї і новітні розвідувальні технології, але немає у їхніх солдат найголовнішого — сили духу. Чому вони прийшли на нашу землю, вони не знають, для чого їм потрібна ця війна — не знають. Народи, які ще зовсім недавно вважали себе братами, сьогодні вбивають один одного. Ми змушені захищатися, відстоювати свої землі, свої домівки, свої сім’ї. Це наша країна, де жили наші діди-прадіди, де народилися і виросли ми, чому хтось має прийти і нав’язувати нам свої порядки?

Ми — українці, ми — нащадки вільнолюбних козаків і запорожців, ми — нація, яка силою свого духу пережила не одне десятиліття знущань і репресій, але ми вижили, ми витримали усі виклики долі, і ціною життя багатьох мільйонів людей ми відродилися. Ми залишилися тими українцями, які щедро приймають гостей, тими українцями, які люблять волю, тими українцями, які не дозволять зазіхати на найцінніше для кожного — на Україну, які віддадуть життя за свою Батьківщину, за її працелюбних, добрих і мирних людей. Так робили наші діди-прадіди, так належить зробити нам.

І наші хлопці, молоді, вродливі, мужні, впевнені в собі воюють сьогодні проти регулярного війська Російської федерації. Петро Бричка, Петро Козаченко, Ігор Рогульчик (на фото, перший ряд), приїхавши у відпустку на 10 днів зустрілися з керівництвом району, представниками громадськості. Хлопці розповіли про реальне життя українських військових, інформували про ситуацію на сході, поділилися проблемами, які їм доводиться самотужки вирішувати. Наші герої, а саме ними є ці молоді люди, самовіддано захищають рідну країну, з піднесеним настроєм воюють з агресором.

«Місцеве населення — люди хороші, але серед них багато таких, хто боїться української армії, вони називають нас фашистами. Одні сприймають добре, інші настроєні вороже. Дається взнаки безперервна постійна інформаційна атака російського телебачення.

На боці сепаратистів воює і місцеве населення, щоправда, здебільшого це юнаки 16-17 років, яким платять немалі гроші.

Багато хлопців наших воює, але ще більше їх чомусь ховається. Якщо ж російські війська прийдуть сюди, повірте, буде вже надто пізно. Шкода, що хлопці бояться, а змогли б замінити нас хоч на якийсь місяць. А так дали десять днів, з них на дорогу сюди два і назад два, тож відпочивати немає коли.

Щиро дякуємо людям, що підтримують нас, спонсорують, забезпечують харчами. Ваша допомога — це велика і потрібна справа», — розповіли герої Рокитнівщини під час зустрічі.

Що ж ситуація на сході України сьогодні дуже складна, але контрольована.

Наталія ЛОЗЯН.