«Я не дозволяю собі пропустити світлини: не важливо ранок це чи вечір, дощ чи вітер, холод чи спека»

Його перші роботи  в Інтернет-просторі з’явилися лише рік тому. І буквально одразу вони почали викликати найкращі емоції у всіх, кому лише потрапляли на очі. Захоплення, подив, зачарування, замилування і неймовірну радість відтоді дарує Олександр Богданець щодня своїм шанувальникам, кількість яких у нього зростає з блискавичною швидкістю. Молодий, талановитий, багатогранний, успішний, наполегливий і надзвичайно трудолюбивий… Програміст за спеціальністю і митець за покликанням. Він створює свої шедеври, користуючись не професійним фотоапаратом, а смартфоном. Про його майстерність вже опублікували матеріали провідні ЗМІ країни і області. Сьогодні Олександр дає інтерв’ю і для нашої газети.
— Олександр, думаю, усі творчі люди близькі по духу. Їм притаманно отримувати натхнення від дивовижних краєвидів і захоплюватися афоризмами, в яких надзвичайно глибокий сенс і багато мудрості. І перше, й друге дуже майстерно поєднане у Ваших фотороботах. Поділіться, будь ласка, як Ви вибираєте місцевості для своїх знімків? І де черпаєте до них такі влучні крилаті вислови: з літератури, кінофільмів, Інтернету, інших джерел? 
— Краєвиди для фотографування дуже часто обираю випадково, по дорозі. Коли є певна ціль, то маршрут зазвичай включає багато різноманітних місць, які розташовані послідовно на всій його протяжності. У мене вже достатньо відпрацьованих варіантів, тому зазвичай питання вибору відбувається майже на рівні рефлексів. Цитати до світлин я підбираю здебільшого з мережі, також часто із пісень та кінофільмів. Особисто мені найбільше подобається супроводжувати знімки уривками із пісень. 
— Хтось Вас знає більше, хтось – менше, хтось – зовсім ні, хоча Ви й народилися та проживаєте у Рокитному. Розкажіть трохи про себе, про свою сім’ю: батьків і єдину сестру. Які у Вас з нею стосунки?
— У нас проста сім’я, ми не блакитної крові походження. Батьки звичайні, добрі Люди. Моя сестра дуже здібна. Вона закінчила Острозьку академію, вчить дітей розмовляти англійською. А ще вона надзвичайно вродлива жінка, мама двох неймовірно гарних доньок. Стосунки у нас чудові, постійно тримаємо контакт. Завжди підтримує мене, і зараз також, хоча й проживає в іншій області.
— Що вплинуло на ваш світогляд? Як Ви відкрили в собі талант фотохудожника?
— Особисто я не вважаю своє захоплення чимось настільки великим, щоб говорити про світогляд, бо він у мене як мінімум не такий, як в більшості. По життю мене завжди цікавив будь-який творчий процес, і будь-яка робота, де він був присутній, апріорі мені імпонувала. Якщо цього не траплялося, я старався принести його туди сам. Це стосується не тільки творчості як такої, а взагалі всього. Коли я вже за щось беруся, то завжди стараюся робити це максимально класно і самовіддано. Якщо це не щиро, і мені доводиться робити щось силою, а не від душі, — значить це не мій шлях. Саме тому я фотографую так, як я фотографую. Бо це мене абсолютно не гнітить, не стомлює, не сковує, а навпаки. Все відбувається легко. 
— Знаю, у Вас багато захоплень. Перерахуйте їх, будь ласка. Хочеться якомога більше про Вас дізнатися і розповісти читачам. До речі, Ви малюєте як батько?
— На жаль, я не малюю, як мій Батько, і не співаю, як мій Дід. У мене багато різних захоплень. Деяким я приділяю більше уваги, деяким — менше. Захоплюватися всім в однаковій мірі важко і виокремити також, хоча можна. Це, звісно, комп’ютери і все, що з ними пов’язане, а ще садівництво, фотографія та мотоцикли. Також люблю футбол і захоплююся людьми, які зібрані навколо нього. Завжди цікавив космос і все таємниче та незвідане. Захоплююся навколишнім світом та особистостями, які роблять мене кращим. 
— Сьогодні провідною тематикою у ваших фотороботах є пейзажі. Чула, згодом плануєте займатися портретною зйомкою. Якщо так, то чи вже думали про те, чий портрет хотіли б створити першим?
— Гадаю одним портретом це не скінчиться, мені цікаво все. Портретних зйомок від мене чекають більше мої прихильники, аніж я сам. Я собі поставив ціль, що це обов’язково повинна бути сильна світлина. В мене є декілька непоганих ідей та моделей, але на якомусь варіанті я поки що не зупинився, тому краще дочекатися самої світлини. 
— Чи любите самі фотографуватися?
— Ні, я не люблю фотографуватися і, напевне, з цієї причини донедавна ніколи не фотографував. У мене лише кілька власних світлин. Рік тому, коли почав фотографувати, я відкрив для себе практично новий, невідомий світ, так як про фотографію не знав майже нічого. До речі, я зараз не набагато більше знаю, і цього не приховую. 
— Що передусім Вам хотілося б донести людям своїми роботами? 
— Я хочу донести, що все не так погано, як ми думаємо, а набагато гірше. Тому бережіть навколишній світ і природу, щоб вона була хоча б така, як на моїх світлинах. Чесно кажучи, багато з тих місць, які я фотографую, вживу виглядають дещо гірше. Я намагаюся показати, що може бути інакше. Принаймні, коли я починав, основний меседж був саме таким. У моєму випадку фотографія виникла із любові до природи, а не навпаки. Я розвиваюся як фотограф, тому тематика світлин на сьогодні часто змінюється, тим не менше від рідних пейзажів я не відмовляюся, і я завжди публікую все нові та нові знімки.
— Як вдається іноді із звичайних речей, скажімо, однієї лише квітки, дерева або непримітного для багатьох краєвиду, створити фотошедевр? 
— Я про це ніколи не думаю, все відбувається на інтуїтивному рівні. Я просто фотографую, і все. І тут мені справді нічого додати.
— Рано прокидаєтеся? Не любите поспати чи не дозволяєте собі пропустити світанок?
— Передусім не дозволяю собі пропустити світлини: не важливо ранок це чи вечір, дощ чи вітер, холод чи спека. Щодо часу, то я сова, часто не лягаю спати взагалі. Ви повинні розуміти, щоб відзняти світанок в кінці весни та влітку, потрібно о четвертій вже бути напоготові. Є така фраза: «Щоб насолодитися сходом сонця, треба помилуватися зорею». Тому нерідко на сон вже не залишається часу. Ранок — це дуже чудова пора для фотополювання і душі. На відміну від заходу сонця, коли все лягає спати і затихає, вранці все прокидається і співає. Вранці більше декорацій: туман, роса, дикі птахи і тварини. Більше світла, різні віддзеркалення. Тому світанки завжди будуть особливим пунктом. Окрім усього, в моїй спільноті до світанків особливе ставлення, світлини з ними завжди в рейтингу. 
— Зрозуміла, Ваша улюблена пора доби — світанок. А якому періоду року віддаєте перевагу?
— Мої улюблені пори року — весна і літо. Не люблю зиму та осінь, я б не проти, якби рік мав дві весни і два літа, а доба 48 годин. Це саме стосується знімків, весна і літо найбільш сприятливі. Це дуже актуально для пейзажного фотографа, адже я постійно в дорозі. 
— Хто із відомих людей у світі мистецтва викликає у Вас особливу повагу?
— Не можу когось виділити, так як мало цим цікавлюся. Читаю в більшості технічну літературу в силу своєї спеціальності. Якщо сюди можна віднести музику, дуже запам’яталися враження від гурту «Король и Шут». Їхня творчість, як на мене, є унікальною. Музика посідає особливе місце у моєму житті, і в моїх вухах майже постійно щось звучить. Футбол можна також вважати мистецтвом, і найбільшу повагу на сьогодні у мене викликає тренер клубу Ліверпуль — Юрген Клоп. Нереально харизматична особистість, яка нереально мотивує. Я можу тільки уявити, що відчувають люди, які зібрані навколо нього. Сьогодні для мене поняття «мотивація» стоїть першим пунктом. Спортсмени — це чудовий приклад для мотивації, і все що пов’язане із спортом, мене мотивує. Спорт — це тяжка праця. Хто слідкує за моєю спільнотою у ФБ, той чітко бачить, яку кількість нових світлин я публікую щодня. А ще їх потрібно знайти, відзняти, відібрати, підкорегувати, написати чи знайти цитату. Окрім усього, потрібно відписати прихильникам, подякувати, адже це не менше важливо. Я поважаю своїх шанувальників і завжди дякую їм за підтримку. І не встиг ти моргнути оком, як можна їхати фотографувати світанок. Тому люди, які мене мотивують, в пріоритеті. Я не намагаюся слідкувати за чиєюсь творчістю, в надії повторити чи взяти вектор в якомусь стилі. Мені більш цікаво, на що здатна моя власна уява. Саме це мене і захоплює у фотографії, що можна розширити бачення і передати його на світлині іншим.
— Розкажіть про використання Ваших робіт без згоди. Що Вас найбільше зачіпає: те, що люди поступають непорядно, підступно, хитро? Є вислів про те, що коли тебе копіюють, значить, ти створюєш дещо цінне. Давайте про все це поговоримо. Що б Ви хотіли сказати тим, хто без дозволу використовує Ваші знімки?
— До слова, це питання на сьогодні досить доречне і воно потребує розгорнутої відповіді. Коли мої роботи беруть користувачі у якості шпалер на телефон тощо, мені від цього тільки приємно. Природа — це спільне багатство, і я хочу щоб частинка її лишилася у кожного і про щось нагадувала. Мене також мотивує той факт, що хтось використовує мої світлини для написання картин і так далі. Але тут є багато «але». 
Якщо ми хочемо жити в цивілізованому суспільстві, то передусім маємо навчитися порядності, культурі та належного ставлення один до одного. Якщо ми хочемо жити в правовій державі, де цінують чужу працю, то маємо починати із себе. Ставитися з повагою до того, у що вкладають свої труди і душу інші, дуже важливо. І йдеться не лише про творчість, а й про виховання. Молодь, яку не навчили цінувати чужої праці, часто коїть ганебні вчинки. Тому це питання потребує особливої уваги. Що стосується особисто мене, то йдеться не тільки про авторські права, на які мені, чесно кажучи, начхати. Бувають ситуації, коли творча людина використовує твої роботи, і при тому не вважає за потрібне елементарно подякувати. І на такі речі, по правді кажучи, я реагую по-іншому, ніж на те, коли це роблять з метою прикрасити свою обкладинку для профілю в соціальній мережі. Тому мої поняття в цьому плані — ще одна своєрідна боротьба, яка часом негативно позначається на мені, моєму авторитеті та настрої в цілому. Інша справа, коли фотографію просить художник, картини якого викликають як мінімум повагу. Це вже інші відчуття і поняття.  Як на мене, творчі люди також повинні щось віддавати, а не тільки брати. Мені здається, Бог подарував їм таланти не тільки для того, щоб думати про фінансову вигоду, а й про те, як зробити світ кращим.
— І на завершення розкажіть, будь ласка, про творчі плани? 
— Єдині творчі плани — це вирішити, чим для мене є фотографія на сьогоднішній день і яке місце та роль для неї відвести. Сьогодні я можу завдячувати фотографії багато за що, особливо за те, що познайомила мене з великою кількістю чудових людей. І це справді круто! Вона дозволяє мені певною мірою самовиражатися та розвиватися. Можливо, колись це переросте в щось більше. Вважаю, в мене непоганий темп, наразі я задоволений тим результатом, який є, і при нагоді старатимуся його покращувати.
Розмовляла Валентина Кириловець.
Фото Олександра Богданця.
P.S. Коли матеріал готувався до друку, ми довідалися, що сьогодні, 21 травня, в Олександра День народження. Тож творчих йому успіхів і перемог!