Відкрита з нотами сторінка і ожива білий рояль, сьогодні у музичній школі казковий бал, прощальний бал...

Це був дивовижний випускний. Мій випускний. Упродовж років мала честь бути запрошеною на прощальні вечори до нашої рідної музичної школи. Упродовж років насолоджувалася концертами, які готували викладачі закладу зі своїми обдарованими випускниками. Так непомітно підкрався і вечір нашого прощального балу. Яке то неймовірне хвилювання бути матір’ю випускниці… І яка то водночас радість, коли твоя дитина підіймається на цю величну, омріяну сцену Рокитнівської музичної… А за плечима вже роки навчання. І наші дочки та сини демонструють таку високу майстерність, такий рівень і такі здібності! Я любила кожен випускний у цій школі. Але наш (і так, впевнена, вважають щороку) був особливий! Вражали своєю віртуозною грою юнаки та дівчата, які торкались клавіш білого роялю. Які прекрасні вони відтворювали мелодії. І як гарно звучали того дня струни бандури та гітари. А хореографія… У Рокитнівській дитячій музичній вона завжди на висоті. А цього дня випускники, прощаючись зі сценою, випромінювали  просто неймовірну енергетику та граційність. І який зі сцени лунав спів, божественний спів…

За доброю традицією аналогічних заходів, вихованцям школи вручили свідоцтва про здобуту освіту. Директор закладу Олександра Рудницька виголосила вітальну промову, а ще була щедрою на добре слово для кожного випускника. При цьому, хочу вам зізнатися, дорогі читачі, що коли Олександра Миколаївна з’являється на сцені, в неї закохується увесь зал. Закохується із вдячності за те, як тут навчають дітей, за благодатну атмосферу, яка панує у закладі, за всі вечори і концерти. Батьки та вихованці схиляються у глибокій повазі і перед усім колективом цього храму мистецтва за їх непосильну працю і відданість обраній справі.

Валентина Кириловець.

Фото автора.