Цього не можна забувати

Політичні репресії в Україні розпочалися з перших днів після встановлення радянської влади – з початку 1918 року. Терор мав цілеспрямований, організований характер і уразив практично всі верстви населення України – інтелігенцію, військовиків, діячів церкви, культури і мистецтва, та найбільше вдарив по українському селянству.
Згідно архівних матеріалів СБУ, від 1927 року до 1990 року в Україні було заарештовано понад мільйон людей, 545 тисяч з них були засуджені, у тому числі – щонайменше 140 тисяч були розстріляні. Від кінця 1920-их і до початку 1950-их років з України насильно було виселено майже три мільйони селян. До репресій, безперечно, слід віднести і сплановані штучні голодомори, які забрали життя за різними даними від семи до десяти мільйонів українців.
Більшість репресованих були українцями, але жертвами більшовицького терору стали також поляки, німці, євреї та представники інших національностей. Головною метою масових репресій було фізичне винищення активної та інтелектуальної частини нації, моральне розтління тих, кого терор не торкнувся.
З метою вшанування невинних жертв комуністичного терору в Україні у травні відзначається День пам’яті жертв політичних репресій. У Рокитному 21 травня біля пам’ятника жертв більшовицьких голодоморів та політичних репресій відбувся мітинг, на який зібралося чимало рокитнівчан. Перед присутніми виступив заступник голови райдержадміністрації Олександр Крупенко, який закликав шанувати невинно закатованих земляків, пам’ятати власну історію, жити і працювати так, щоб подібне ніколи не стало можливим у нашій Україні. Учасники мітингу вшанували хвилиною мовчання пам’ять жертв політичних репресій, поклали до пам’ятника квіти.

Леонід ІЩУК.