Кіно просто неба

Здається, зовсім нещодавно ми ще з колишнім селищним головою Русланом Дубовцем сиділи на кухні і міркували, щоб то такого цікавого зробити у нашому селищі для молоді. Тоді за кількома критеріями (бюджет заходу, зацікавлення широкої публіки та ін.) було вирішено, що таким дійством може стати кіно просто неба.
Пізніше, на превеликий жаль, так сталось, що страшна хвороба забрала його життя. Минув час, а ця ідея і надалі не покидала мене. Одного ранку я прокинулась з думкою, що втілити цей задум таки варто. По дорозі в Рокитнівську селищну раду, це все ще досі здавалось мені дуже малореальним. Проте, коли там прийняли і підтримали цю ідею, розпочалась стрімка підготовка. До ночі ми малювали декорації, звозили апаратуру і т. д.
До того ж, я була здивована, як рокитнівчани самі постійно проявляли ініціативу допомогти і раділи будь-якій можливості долучитись до підготовки.
За кілька годин до початку дійства, всі мої друзі зібрались на стадіоні, аби спільними зусиллями втілити цю мрію в реальність. Роботи вистачило всім: то не скидались фільми, то не підключалось світло. Але коли стемніло, ми й самі не зовсім вірили своїм очам. Там було кілька сотень людей і нам двічі доводилось розширювати територію.
Хочеться окремо подякувати всім, хто доклав до цього зусилля та допоміг вкотре переконатись, що немає нічого неможливого, якщо є бажання!
Христина
Кибукевич.