Мій біль, мій жаль, моя біда…

На найбільш квітучий місяць припадає найтрагічніша дата в нашій історії — День Чорнобильської катастрофи. Щороку, 26 квітня, населення всієї країни з болем і смутком згадує цю подію. Хоча, якщо по совісті, то в нашій пам’яті вона постійно, адже її наслідки почали даватися взнаки практично з перших днів… Ми оплакуємо цю катастрофу, коли відходять рідні через тяжкі недуги, які спричинив Чорнобильський вибух, коли хворіють і не мають шансу вилікуватися невинні діти, коли дивимося телесюжети про цю покинуту землю і про тих, хто змушений був її покинути,  а також про тих, хто рятував її ціною власного життя…
Нинішнього 26 квітня мешканці Рокитнівщини, як і всієї країни, зійшлися на мітинг пам’яті з нагоди 32-ої річниці аварії на Чорнобильській АЕС. Душу ятрила трагічна музика, слова ведучих  та школярів про масштаби і наслідки катастрофи. Згадуючи горезвісну подію, вражаючі факти і цифри назвав у своєму виступі перший заступник голови райдержадміністрації Олексій Берташ. Він також висловив вдячність справжнім героям, самовідданим і мужнім ліквідаторам аварії на Чорнобильській АЕС. Від імені народного депутата України Василя Яніцького Олексій Сергійович вручив їм грамоти та грошові винагороди.
Заупокійний молебень за загиблими під час трагічних подій та внаслідок аварії відслужив настоятель Свято-Володимирського храму селища Рокитне протоієрей Андрій. Присутні вшанували пам’ять людей, які захистили світ від небувалої біди, хвилиною мовчання, а опісля поклали квіти до пам’ятного знака жертвам Чорнобиля. Завершили захід, як і розпочали, ведучі, звернувшись до всіх із словами застереження:
Все на землі, все треба зберегти:
І птаха, й звіра, і оту травинку.
Не чванься тим, що цар природи ти,
Бо врешті — ти лише її частинка…
Валентина Кириловець.
Фото автора.