Біда не буває чужою

Нечувані пожежі нечуваних масштабів охопили цієї весни Україну. Чи й справді їх спричинили самі люди, підпалюючи суху траву? Причини ще досліджуються. Однак підпал рослинності таки відіграв свою роль у цьому катастрофічному загорянні. Скільки лише завдано шкоди природі?! І як страшно постраждало населення від цих пожеж?! Те, як потерпіли наші землі і наші люди, нагадує вселенську трагедію. Горить Чорнобиль, а поряд з ним — сусідня Житомирщина. Палає та димить і в нас, але, дякувати Богу, немає пошкоджених будівель, людських жертв. Не зафіксовано загибелі мешканців і в Житомирській області. Але там, зокрема в селах Овруцького району, погоріли цілі вулиці. Скільки-то сімей, скільки діток залишилося без даху над головою?! 
Увесь цей жах бачили на власні очі жителі нашої Рокитнівщини, які побували в постраждалих населених пунктах Житомирщини. Вони довідалися про біду, яка спіткнула тамтешніх мешканців із телевізора. «Вогнище, що охопило села Овруцького району, було нечуваним і небаченим. Жінка, котру знімали телевізійники, гірко плакала, розповідаючи про лихо, яке приніс у навколишні ліси і села вогонь. Від побаченого зробилося моторошно, захотілося чимось підтримати людей, якось їм допомогти. Тим більше, що нам доводилося бувати в тих краях»,— розповідає жителька Кисорич Ніна Огороднік. Вона поспілкувалася із священником, порадилася, як звернутися із проханням про допомогу постраждалим до односельців. Батюшка благословив на добре діло. Люди організувалися, зібрали продукти, речі, гроші — і відправилися до житомирян.
Те, що побачили наші земляки, вразило їх настільки глибоко, що невдовзі вони відправилися з допомогою в села Овруцького району знову і знову. За їх словами, вогонь там знищив будинки уздовж цілих вулиць. Їдеш — дорогою і стоять самі печі, без дахів і стін. Ліс увесь чорний на тисячі гектарів довкола. Дерева обгоріли до самих крон. Худобі ніде пастися. У вогні загинули тварини і птиця. В одному із населених пунктів згоріла церква. На щастя, немає людських жертв. Місцеві мешканці розмірковують, що ніхто не загинув, напевно, тому, що у них дуже сильна віра: вони увесь час моляться, у кожній сім’ї читають псалтир, обходять із хресною ходою село. Відтоді, як почало горіти, сталося багато вражаючих випадків. Переповідають історію про дев’яностолітню жінку, яка не ходила, але коли вогонь почав наближатися до оселі, якась невидима сила допомогла їй здійнятися на ноги. Вона бігла до хреста, що на початку села і увесь час молилася, а коли виснажилася, впала на коліна і повзла, продовжуючи благати в Бога про порятунок. Жінка зосталася неушкодженою і хрест вцілів. Усе довкола вигоріло, а він височить і досі (правда, й будинків у цьому селі не пошкодив вогонь, вітер покружляв довкола них та й відступив). І в кожному населеному пункті при в’їзді і виїзді залишилися цілими хрести. Хіба ж не диво Господнє?  
…Недарма кажуть, що вогонь і вода, то найбільша біда. Населення того краю розповідає, що пожежі до них прийшли із Чорнобиля. Одного дня був дуже сильний вітер, у лісах тієї постраждалої землі палало полум’я до самого неба, гілки дерев перегоряли і їх ніс буревій у масиви Житомирщини. Протистояти лихові не мали змоги ні рятувальники, ні тим більше пересічні мешканці. Худобу повипускали із сараїв, а коли вогонь ущух, познаходили її. Деяка поверталася назад у задимлені хліви, і там загинула…
Потерпілим мешканцям Житомирщини надають допомогу люди з усіх-усюд. Сьогодні вони вже забезпечені харчами, їм також доставляють одяг, худобі — корми. Села починають відновлюватися — по змозі сюди привозять також будівельні матеріали. Не залишилися осторонь людської біди і наші рокитнівчани. Значну допомогу надало населення Карпилівки, де організатором виступив Володимир Бричка. Вагома підтримка надійшла постраждалим від мешканців Кисорич, до яких долучилися жителі Синіжева, Мушні та с. Рокитне при організації та з благословення священників місцевих православних храмів (о. Іоанна, о. Олександра та о. Сергія). Не залишився байдужим до цих подій і приватний підприємець із с. Біловіж. Мешканці сіл Магдин, Личмани, Острови, Верхня і Нижня Рудня Овруцького району щиро і безмежно дякують усім, хто проявив до них великодушність, милосердя і співчуття. Вони пережили справжнє лихо, залишилися без крівлі над головою, але в них немає відчаю, вони дякують Богу, що всі живі, і вірять, що все буде добре. До всього, відчули і побачили прояв найкращих християнських чеснот у людях, які їм продовжують надавати допомогу…
Валентина КИРИЛОВЕЦЬ.
Фото із архіву рокитнівчан, які побували на обпаленій землі.