«Поминайте наставників ваших...»

Ці слова із Святого Письма (Євр. 13:7) золотими літерами викарбувані на пам’ятнику отцю Йосипу поруч із його саном, ім’ям, прізвищем, роками  життя та служіння у Свято-Успенському храмі села Рокитне. 
Священник представ перед Богом минулої осені, 26 жовтня. Його поховали на території святині, в якій він служив чверть століття, проповідуючи Слово Боже, сіючи зерна Віри, Надії і Любові у душах православних християн. У неділю, 25 жовтня, у Свято-Успенському храмі вшанували річницю пам’яті протоієрея Йосипа. Помолитися за спасіння Його душі, засвідчити щиру любов та прихильність, висловити скорботу і біль втрати за своїм настоятелем зібралася велика кількість прихожан.
…Свято-Успенський храм… Як тут благодатно і урочисто. Яке все світле і осяйне. Тільки в день поминання священника відчувалися ще й печаль та смуток. Під час Божественної Літургії підносилися молитви, лунав церковний піснеспів, звучало слово теперішнього настоятеля протоієрея Сергія, який натхненно дбає про святиню і паству.  В день роковин пам’яті за отцем Йосипом до храму прибув митрополит Поліський і Сарненський Анатолій. Владика очолив заупокійну літію за священником, вшанував його щирою промовою, в якій відзначив труди на ниві Господній і відданість православній вірі, а також спонукав мирян і надалі молитися за свого духовного наставника. Митрополит освятив пам’ятник, встановлений протоієрею Йосипу рідними людьми на території Свято-Успенського храму. Хочеться відзначити красу і велич цієї споруди, на яку воістину заслужив своїм життєвим подвигом батюшка.
Світлій пам’яті протоієрея Йосипа приурочив свою промову отець Сергій, який віддав належне його старанням, заслугам і добродіянням на благо Церкви-Матері. 
У день поминання на Рокитнівську землю прибув і один із братів-священників батюшки Йосипа, який служить у Свято-Троїцькому соборі на Волині. Отець Дмитрій своєю присутністю нагадав нам ще більше духовного наставника, який правив у нашому храмі 25 років. Він ніби привіз нам часточку о. Йосипа у своїй зовнішності і у своєму голосі (дивовижна схожість). А коли Дмитрій Петрущак мовив слово за покійним братом, просльозилися усі, і до того розчулені, прихожани. Плакали люди, а небо у цей час засяяло світлом, ніби зверху за всім споглядав Той, хто відійшов від нас рік тому…
Хористи читали авторські вірші, присвячені протоієрею Йосипу. До його могили, над якою тепер височіє величний пам’ятник, підходили приклонятися люди. Несли квіти. У мовчанні і смиренні виконували слова із Святого Письма: «Поминайте наставників ваших, які проповідували вам Слово Боже, і бачачи кінець життя їхнього, наслідуйте віру їхню» (Євр. 13:7).
Валентина Кириловець.
Фото автора.

Пам’яті священника
Вже осені мелодія звучить,
Опале листя, журавлів ключі,
І плаче небо дощиком рясним,
Бо хоче змити гріх людський у нім.
Луна церковний дзвін, прийшла неділя,
В Успенськім храмі літургія,
Всіх нас зібрала Діва Пресвята,
А в серці ще живе надія:
Бог не залишить без опіки на усі літа.
Вже цілий рік ми молимось до Бога,
За нашого духовного отця,
Який пішов від нас у вічність,
Скорботі в серці ще нема кінця.
Ми пам’ятаєм Вас, наш мудрий Отче,
А спогади не може стерти час,
Любили Ви життя і нас добру навчали,
Щоб той вогонь любові в серці не погас.
В цей день ми молимось до Матінки Святої
На честь її ікони, що з Іверії до нас прийшла:
«Візьми під свій покров Отця Іосифа,
Стежками по життю, Царице, Ти його вела».
Наш батюшка служив у Твоїх Храмах,
І Всецариці все акафісти співав,
Всі молитви возносились до Тебе,
Царице Неба, Діво Пресвята.
Тож не залиш його в скрутну хвилину,
Коли душа ітиме на уклін,
Хай материнське слово торкнеться Бога-Сина,
Й душа у Царство Неба полетить.
Тож спіть спокійно, Отче Йосип,
Ми будемо й надалі Господа молить,
Щоб Ви служили в Царстві Божім,
Й про нас згадали хоч на мить.
Вічна Вам пам'ять!
Ганна Попач,
прихожанка Свято-Успенського храму.

Бо пам’ять вічна на усі віки
Листок календаря перегорнула осінь,
Додолу пада тихо жовтий лист.
Лиш хризантема нам своїм яскравим цвітом
Нагадує тепло чудових літніх днів.

Збігає швидко час — і от прийшла та дата,
Що залишила смуток в кожного із нас,
Проникла в серце раною глибокою
Й скорботними сльозами на очах.

Вас, отче Йосип, уже рік немає з нами,
Та кожен раз ми згадуємо Вас,
Як мудрого наставника і пастиря,
Що Божі зерна сіяв і терпимості навчав.

Ваше життя, неначе свічка в храмі, 
Яка горіла вогником ясним,
А, відгорівши, нам тепло лишала
І спомин днів минулих та років.

Душа хай Ваша покоїться в мирі,
Отець Небесний хай простить гріхи.
У нашій пам’яті Ви завжди, Отче, з нами,
Бо пам'ять вічна на усі віки.
Галина Богданець,
прихожанка Свято-Успенського храму.