Такі різні півфінали

Півфінальні матчі, що пройшли в суботу, були різні по своєму характеру, по рівню ведення боротьби, однак і перший матч між дроздинським «Металістом» та командою «Лісівник» ДПРЛ з села Масевичі, і другий між кисорицькою «Спартою» та «Челсі» з с. Рокитне були однозначно безкомпромісними та напруженими, і напруга першого поєдинку, де дроздинці поступилися – 0:3, і напруга другого, в якому «Челсі» вирвало перемогу – 3:2 не дуже різнилася. Дроздинці трішечки перегоріли, хоча вогонь тут ні причому, бо вже сам вихід цієї молодої і самобутньої команди до півфіналу є, безперечно, хорошим результатом і по-моєму – був одним з найкращих, а можливо й кращий з виступів «північних» команд на подібних першостях, Кубках, чемпіонатах.
Так, для дроздинців перший млинець видався глевким, однак, якщо такі млинці постійно не пекти – на хороші результати годі розраховувати.
Звичайно, перший півфінальний матч «Металіст» – «Лісівник» розпочався на стадіоні склозаводу розпочався атаками масовців – команди більш досвідченої та загартованої в подібних баталіях і невдовзі «крига скресла», коли захисні редути «металічних» дроздинців дали тріщину. І заслуга в цьому капітана і кращого бомбардира чемпіонату району як нинішнього, так і попередніх років, Олександра Ничипорчука, бо саме він, розкрутивши декількох захисників з Дроздиня і, вийшовши один-на-один з їх голкіпером Анатолієм Огієвичем, шансів на порятунок корабля дроздинців не дав, примусивши останнього вийняти шкіряну кулю із сітки своїх воріт – 1:0.
І в другому голі була заслуга Олександра, бо саме він дав хорошу і точну передачу Сергію Опанасюку, якому не послати м’яч у дроздинську брамку було б великим гріхом – 2:0. Третій гол провів уже сам капітан «Лісівника» і зробив це настільки майстерно та холоднокровно, що, думається, і сам голкіпер не чекав від Олександра такого ляпасу, адже той зумів спіймати воротаря на протиході і головою метрів з 12-ти заслав у дальню дев’ятку дугоподібний парашут – 3:0, і «Лісівник» у фіналі, не дивлячись на відчайдушні спроби дроздинців  провести хоч би гол престижу.

Другий півфінальний матч між сільськорокитнівським «Челсі» та кисорицькою «Спартою» не розпочався з якихось прикидок чи розвідок, а суперники, добре знаючи один одного, постійно переходили від нападу до захисту та навпаки.
Маленький відступ. В першому півфінальному матчі Олександрові Ничипорчуку вдалося провести два голи у ворота суперників та зробити голеву передачу, яка у футболі, на відміну від хокею, чомусь не рахується. Здавалось, ніхто в той день такий результат не перевершить. Здавалось всім, окрім Олександра Ярмошика – гравця «Челсі», який того дня, 22 серпня, здійснив неймовірне, зробивши півфінальний хет-трик, чим, ймовірно, встановив своєрідний рекорд району. Подібних результатів на такій стадії змагань я, принаймні, не бачив з 1985 року.
Саме він вже на 17-ій хвилині відкрив рахунок, коли зіграв на випередження воротаря – 1:0 – вперед виходить «Челсі». Та не надовго. Через ті ж 17 хвилин Віталій Питель з правого гострого кута карного майданчика Рокитного невідпорним ударом вколочує м’яч в сітку воріт Дмитра Андріяшина – 1-1. Лише під завісу першого тайму рокитнівський рекордсмен, обігравши двох кисорицьких захисників, виводить «Челсі» вперед – 2:1, а на перших хвилинах другого тайму Олександр, замкнувши гостру прострільну передачу, втретє примушує зробити неприємну для кожного воротаря процедуру.
Зрозумівши, що втрачати більше нічого, гравці «Спарти» пішли на штурм «англійських» воріт, наражаючись на небезпечні контрвипади «Челсі». Згодом спартанці заробили право на штрафний і Максим Козаченко несподівано для себе і рокитнівського воротаря, виконуючи навіс, послав м’яч у лівий дальній від голкіпера кут – 3:2 – кисорці скорочують відрив. До кінця матчу лишається хвилин 15. не втримавшись на лаві запасних, на поле виходить аксакал кисорицького та рокитнівського футболу Анатолій Крупенко, який значно загострює гру і створює декілька гольових моментів, однак реалізації ніякої. В кінці матчу, як співав Володимир Висоцький – «…накал страстей ого-го какой!». Однак головний арбітр із Сарн Олег Красько ставить все на свої місця, роздаючи гірчичники направо і наліво, а Григорію Крупенку засвітив «червоне світло» – 3:2 – «Челсі у фіналі, а «Спарта» наступного дня грала за бронзові медалі з дроздинцями, хоча таке почесне право аж ніяк не влаштовувало цю самобутню і амбіційну команду.