У місяці, коли відмирає природа, українці мають в своєму календарі день, сповнений смутку і болю. Щорічно, в четверту суботу листопада, ми вшановуємо пам’ять жертв голодоморів та політичних репресій. У всіх населених пунктах країни і навчальних закладах відбуваються заходи, приурочені найтрагічнішим сторінкам з історії нашого народу. Вечір-реквієм під назвою «Схилімо голови в скорботі» пройшов минулої п’ятниці і в Рокитному.
До пам’ятника жертвам голодомору та політичних репресій жителів райцентру скликала тривожна музика. Учасники мітингу запалили свічки в пам’ять про тих, кого в роки страшних трагедій не відспівали, не оплакали, не провели, не поминали… І захід розпочався. Словами найпроникливіших, найзворушливіших поезій звернулися до присутніх ведучі, сповіщаючи про сумнозвісні голодомори в Україні, найжахливішим із яких був у 1932-1933 роках. Він забрав мільйони життів, знищив з лиця землі тисячі  сіл і хуторів. В пам’ять про біль минулого і в знак застороги на майбутнє учасники заходу об’єдналися в соборній молитві. Поминальну панахиду за безневинно загубленими душами відправив настоятель Свято-Троїцького храму отець Олександр. Скорботні промови з нагоди трагічної події виголосили представники влади: в.о. голови райдержадміністрації Валентина Довгаль та Рокитнівський селищний голова Віктор Татусь. Про роки, коли окрайці виривали з рук малечі і коли за добу хоронили тисячі наших співвітчизників, читали поезії учні. Невинно закатованих у той час присутні пом’янули хвилиною мовчання. До пам’ятника жертвам голодомору та політичних репресій поклали квіти.
По завершенню мітингу ведучі оголосили про загальнонаціональну акцію, запросивши всіх присутніх пройти до Свято-Троїцького храму і поставити запалені свічки за упокій невинних душ перед образом Божим. Нагадали вони і про те, щоб ми не забули засвітити свічки у своїх домівках, які б горіли зігріваючи зорі й небо і душі не відспіваних у трагічному 33-ому…

Валентина Кириловець.
Фото Леоніда Іщука.