Воїн-інтернаціоналіст Олександр Миколайович Пахнюк, про якого наша нинішня розповідь, – людина напрочуд скромна. Попрохавши його дещо розповісти про своє афганське минуле, він байдуже кинув: «Про що там розповідати…».
Може, й справді нема про що, подумалось, поталанило людині служити в затишному місці при якомусь штабі в писарях, то й хвалитись нічим. Хоча з власного досвіду знаю, що саме такі найсильніше б’ють себе в груди і приписують собі подвиги, яких ніколи не існувало в природі.
Все ж, про Олександра Пахнюка. Розповідати йому таки є про що – повною мірою довелось скуштувати всіх «принад» афганського пекла, пізнав добро і зло, всі людські чесноти і пороки, які викристалізовує, як оголений нерв суворе воєнне життя, навчився цінувати армійську дружбу та підтримку братнього плеча.
Олександр корінний рокитнівчанин ... Читать повну новину

Йдучи назустріч побажанням ветеранів, Президент України проголосив 2015 рік «Роком ветеранів Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років» і доручив Кабінету Міністрів України та регіональним державним адміністраціям всіляко сприяти громадськості у проведенні Всеукраїнської естафети Пам’яті «Слава визволителям України!», а також видав ряд указів, спрямованих на підвищення рівня соціального захисту ветеранів Великої Вітчизняної війни.
Зокрема передбачається і вже частково здійснюється підвищення пенсій, одноразових виплат, деяких пільг для окремих категорій ветеранів, поліпшення їх медичного обслуговування, дані вказівки відповідним відомствам, спрямовані на посилення  патріотичного виховання молоді, шанобливого ставлення до пам’яті про перемогу і до переможців, забезпечення зберігання меморіалів, пам’ятників і воїнських поховань, які відносяться до періоду Великої Вітчизняної війни, видання художньої і меморіальної літератури, широке висвітлення в засобах масової інформації, прове ... Читать повну новину

Із Катериною Сергіївною ми познайомилися, коли вона була ще в доброму здоров’ї. Якось, під час однієї із  поїздок до Старого Села, жінка розповіла мені про все своє життя. Про те, що народилася вона в Білорусі і про те, що в буремні воєнні роки пекла хліб партизанам. Коли настав час іти під вінець, поєднала своє життя із чоловіком з України. Після того переїхала на його батьківщину, в Старе Село, і мешкає там по сьогодні. Сімнадцять років тому її господаря не стало. Розповідають, що був він людиною надзвичайно доброю, шанованою серед земляків. Працював лісівником і бригадиром у радгоспі. У місцевому господарстві довгі роки пропрацювала і Катерина Сергіївна. Загальний її трудовий стаж, як розповідає жінка, складає біля сорока років. Однак документальних свідчень про це не залишилося. Вони згоріли разом із конторою радгоспу, яку підпалив невідь хто і ... Читать повну новину

Люблю писати про людей, зустрічатися з ними, слухати їхні історії. Кожне спілкування спонукає на нові роздуми і нові висновки. Якщо раніше, наприклад, я не замислювалася над тим, що разом зі мною старшають інші люди, то під час написання нинішнього нарису тільки про це й розмірковую. Чому? Тому що пишу про жінку, яка відзначає ювілейну дату. Отож, розмовляючи з нею,  збагнула, що кожен рік мого життя сповнюється новими ювілеями оточуючих. А літа, як відомо, несуть з собою і досвід, і мудрість, і нескінченний потік подій. Так що число людей, про яких варто довідатися і розповісти іншим, на щастя, зростає…
Про Ніну Євгеніївну мені запропонували написати її колеги. А це, хочу вам сказати, досить красномовний жест, який свідчить  про визнання як професійних, так і людських чеснот співробітниці. Відомо ж  бо: ті, хто працює поруч, знають на ... Читать повну новину

Практично усі знають, що таке «День святого Велентина», лише історію самого святого Валентина знають небагато. 14 лютого Римо-Католицька церква згадує день пам’яті відразу кількох святих Валентинів: Валентина Римського, Валентина — єпископа Інтерамни. Вони, можливо, одна і та сама людина. У зв’язку із цим непорозумінням у 1969 році Католицька церква виключила Валентина із списку тих святих, кого необхідно згадувати під час звершення літургії. Пам’ять цього святого згадується лише на місцевому рівні в деяких єпархіях.
Про Валентина Римського відомо, що він постраждав при римському імператорі — Клавдії, Готському (269-270). Валентин вилікував від сліпоти дочку імператорського сановника Астерія. Після цього чудового зцілення Астерій разом із всією сім’єю прийняв християнство. Дізнавшись про це, імператор стратив Астерія і Валентина.
Про Валентина Інте-рамнського відомо більше. Валентин народився у 176 році в сім’ї патриціїв у місті Інтерамні (Терні). В молодості прийняв християнство ... Читать повну новину

– Мамо, йдіть сюди! —  волала дочка.
– Мамо,  де ви?! Та йдіть хутчіше, бо не втримаю.
Вона тягла з колодязя щось важке. Хоч і трусилася всім тілом, та руки не випускали коловорота. Аби тільки не випало з відра те, що зачепилось. Мати ще не чула такого голосу від своєї дитини. Кинулася на допомогу.
— Що з тобою? Кинь, я витягну.
— Поглянь, — з натугою видихнула донька. Та мати вже перехопила коловорот однією рукою, а другою намагалася відірвати доньчині долоні від корби. Діана прикипіла до заліза і мати по одному пальцю розчепила її руку.
— Дитинко, вгамуйся. Відійди, —  вмовляла, борюкаючись за коловорот.
— Мамо, там людина.
Мати, що вже майже заволоділа злощасним коловоротом, відштовхнула дочку й випустила його з рук. Шалено закрутився, мало не побивши їй рук, і відро шубовснуло у воду.
— Діаночко, що ти сказала?
— Там мертва людина, мамо.
— Господи, сила твоя небесна, а нам це за що? Біжи до дільничного, бо ми не маємо права самі щось роб ... Читать повну новину

Солов’ї, солов’ї,
Розбудіть тих солдат,
Що вернувшись з Афгану,
Під гранітами сплять.
Змовкли вже солов’ї,
В тім краю тишина.
Хай проснуться вони
Від мовчазного сна,
З фотографій зійдуть
Біля свого села,
Де з околиці їх
Забирала війна
І щасливі пройдуть
По батьківській землі,
Проведуть у політ
Журавлів на зорі…
Я прошу, солов’ї,
Потривожте їх сни.
Хай почують вони
Вашу пісню весни!
Катя БОРОДЕНКО,
с. Купель.